1. Словник української мови Грінченка

гуля

Гуля, -лі

ж.

1) Дѣтск. голубь. О. 1861. ѴІІІ. 8. Чаще во мн. ч. Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть.... ХС. II. 195.2) = сич. Вх. Лем. 406.

3) = ґуля.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуля — ГУ́ЛЯ¹, і, ж. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару і т. ін. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу гулю на коліні (Мирний, V, 1955, 404); Коняку щось напало... Словник української мови в 11 томах