гуменце

Гуменце, -ця

с.

1) ум. отъ гумно. Чуб. III. 251.

2) Тонзура у католическаго духовенства.

3) — попове. раст. Taraxacum officinale Wigger. ЗЮЗО. І. 138.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me