1. Словник української мови Грінченка

гуцати

Гуцати, -цаю, -єш

гл. Подкидывать на рукахъ дитя. Ном. № 9259.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуцати — гу́цати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гуцати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 перех. Підкидати на руках, на колінах (дитину і т. ін.). 2》 перех. і неперех. Під час руху підкидати, примушувати підскакувати. || неперех. Підстрибувати, підскакувати під дією чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гуцати — гу́цати → гоцати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. гуцати — ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ рідко) (різко кидати або піднімати вгору); ЧУКИ́КАТИ розм., ЧУ́КАТИ розм., ГУ́ЦАТИ розм., ГУЦИ́КАТИ розм., ГЕ́ЦАТИ (ГИ́ЦАТИ рідко) розм. (перев. дитину на руках або колінах). — Док.: підки́нути, гу́цнути, ге́цнути (ги́цнути). Словник синонімів української мови
  5. гуцати — ГУ́ЦАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. перех. Підкидати на руках, на колінах (дитину і т. ін.). 2. перех. і неперех. Під час руху підкидати, примушувати підскакувати. Словник української мови в 11 томах