гуцати
ГУ́ЦАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. перех. Підкидати на руках, на колінах (дитину і т. ін.).
2. перех. і неперех. Під час руху підкидати, примушувати підскакувати.
Привалившись до борта кузова, він зціплює зуби, щоб не застогнати, коли машина гуцає (Гончар, Людина.., 1960,163);
// неперех. Підстрибувати, підскакувати під дією чого-небудь.
Франка у вікно побачила, як кілька вершників, гуцаючи на сідлах, в’їжджали до села (Чорн., Визвол. земля, 1959, 114).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуцати — гу́цати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- гуцати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 перех. Підкидати на руках, на колінах (дитину і т. ін.). 2》 перех. і неперех. Під час руху підкидати, примушувати підскакувати. || неперех. Підстрибувати, підскакувати під дією чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гуцати — гу́цати → гоцати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гуцати — ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ рідко) (різко кидати або піднімати вгору); ЧУКИ́КАТИ розм., ЧУ́КАТИ розм., ГУ́ЦАТИ розм., ГУЦИ́КАТИ розм., ГЕ́ЦАТИ (ГИ́ЦАТИ рідко) розм. (перев. дитину на руках або колінах). — Док.: підки́нути, гу́цнути, ге́цнути (ги́цнути). Словник синонімів української мови
- гуцати — Гуцати, -цаю, -єш гл. Подкидывать на рукахъ дитя. Ном. № 9259. Словник української мови Грінченка