1. Словник української мови Грінченка

гірчак

Гірчак, -ка

м.

1) раст. a) Hierochloa borealis R. et Srbult. ЗЮЗО. I. 125. б) Polygonum persicaria L. ЗЮЗО. I. 166. в) Polygonum hydropiper. Вх. Пч. I. 12. г) Sonchus arvensis L. ЗЮЗО. I. 171. д) Spirea filipendula. Лв. 101. е) — польовий. Malachium aquaticum Tries. ЗЮЗО. L 128.

2) Порода рыбы. Харьк. у.

3) Настойка на горькихъ травахъ. Конот. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гірчак — гірча́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гірчак — -а, ч. 1》 Народна назва деяких видів рослин із родини гречкових: жовтий осот, слабник, таволга та ін. 2》 Прісноводна риба родини коропових. 3》 діал. Настоянка на гірких травах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гірчак — ГІРЧА́К, а́, ч. 1. Рід рослин родини складноцвітих із розгалуженим стеблом і рожевими квітками. Червонасте сонце золотило куряву, що поволі лягала на шовкові трави та придорожні гірчаки (І. Пільгук); Веселим гуртом вирушили в путь .. Йшли довго. Словник української мови у 20 томах
  4. гірчак — див. гіркий Словник синонімів Вусика
  5. гірчак — Прісноводна риба з ряду коропоподібних, живе у спокійних ріках та озерах Європи та Малої Азії; довж. бл. 9 см; самиця за допомогою довгого яйцекладу відкладає ікру у мантійну порожнину скоєк. Універсальний словник-енциклопедія
  6. гірчак — Гірча́к, -ка́; -чаки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гірчак — ГІРЧА́К, а́, ч. 1. Народна назва деяких видів рослин з родів жовтий осот, слабник, таволга і т. ін. До коренепаросткових [бур’янів] належать найбільш злісні бур’яни: гірчак рожевий, осот рожевий (Колг. енп., II, 1956, 152). Словник української мови в 11 томах