гірчак
ГІРЧА́К, а́, ч.
1. Рід рослин родини складноцвітих із розгалуженим стеблом і рожевими квітками.
Червонасте сонце золотило куряву, що поволі лягала на шовкові трави та придорожні гірчаки (І. Пільгук);
Веселим гуртом вирушили в путь .. Йшли довго. Розрідженим соснячком, у якому повсюдно руділи лапаті гірчаки, стежкою через зоране поле (Ю. Мушкетик).
2. Прісноводна риба родини коропових із сріблястим забарвленням і зеленуватою спиною.
У затоках місцеві рибалки вже виловлювали сітками дрібних, смачних для юшки гірчаків (А. Шиян);
Більшість видів гірчака має довжину 8–10 см, тільки колючий гірчак досягає 15–16 см (з наук.-попул. літ.);
Зовні гірчак нагадує невеликого карасика (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гірчак — гірча́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гірчак — -а, ч. 1》 Народна назва деяких видів рослин із родини гречкових: жовтий осот, слабник, таволга та ін. 2》 Прісноводна риба родини коропових. 3》 діал. Настоянка на гірких травах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гірчак — див. гіркий Словник синонімів Вусика
- гірчак — Прісноводна риба з ряду коропоподібних, живе у спокійних ріках та озерах Європи та Малої Азії; довж. бл. 9 см; самиця за допомогою довгого яйцекладу відкладає ікру у мантійну порожнину скоєк. Універсальний словник-енциклопедія
- гірчак — Гірча́к, -ка́; -чаки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гірчак — ГІРЧА́К, а́, ч. 1. Народна назва деяких видів рослин з родів жовтий осот, слабник, таволга і т. ін. До коренепаросткових [бур’янів] належать найбільш злісні бур’яни: гірчак рожевий, осот рожевий (Колг. енп., II, 1956, 152). Словник української мови в 11 томах
- гірчак — Гірчак, -ка м. 1) раст. a) Hierochloa borealis R. et Srbult. ЗЮЗО. I. 125. б) Polygonum persicaria L. ЗЮЗО. I. 166. в) Polygonum hydropiper. Вх. Пч. I. 12. г) Sonchus arvensis L. ЗЮЗО. I. 171. д) Spirea filipendula. Лв. 101. е) — польовий. Словник української мови Грінченка