дак

Дак

сз.

1) Такъ, да, но. Вада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ном. Ой у полі да криниченька, тілько водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. Мет. 459. «Куди ти, вовче, біжиш?» — «До вдови за поросям.»— «У неї ж одно.» — «Дак щоб не було й того.» Ном. № 10718.

2) То, такъ. Єв. Мр. XII. 19. Оттогді то Варабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у його і спать повалився. Мет. 386. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Мет. 48. Дівчино мол Переясловко, поцілуй же мене, моя ластовко! — Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. Мет. 5. «Колядуй, баране!» — «Не вмію, пане.» — Дак лізь у вікно!» — «Дак роги, пане!» Чуб. ІІІ. 428.

3) дак же ні. Да нѣтъ же.

4) як нема, дак нема. Нѣтъ какъ нѣтъ. А в неділеньку рано-пораненьку козочки як нема, дак нема. Мет. 229.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дак — дак іменник чоловічого роду, істота представник давнього народу Орфографічний словник української мови
  2. дак — I спол., діал. Так. II див. даки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дак — ДАК¹ див. да́ки. Словник української мови у 20 томах
  4. дак — ДАК, спол., діал. Так. Все теє [панство] гуляще, дак таке випещене! (Вовчок, І, 1955, 107); — Вона ж, хвойда, як іде вулицею, дак на ній шкура говорить (Ковінька, Кутя.., 1960, 58). Словник української мови в 11 томах