дворка

Дворка, -ки

ж. = двірка. Гол. IV. 467. Їден чобіт на обцасі, а другий на корку; а хто хоче біду знати, най ся візьме дворку. Ой чи дворка, чи не дворка, аби в дворі була, уже ж вона, пане брате, робити забула. Чуб. V. 1067.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дворка — див. двірка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дворка — ДВО́РКА див. дві́рка. Словник української мови в 11 томах