1. Словник української мови Грінченка

дерга

Дерга, -ги

ж.

1) Дерюга. Толстая и грубая ткань. Він лежав дергою вкритий. Екатер. г. (Залюбовск.).

2) Попона. Черкас. у. Прикрили (коня) царського дергою.

3) Женская шерстяная одежда, носимая старыми женщинами вмѣсто плахти, отъ которой отличается чернымъ цвѣтомъ. КС. 1889. V. Сумц. № 21 — 22. (Еней) к Сивиллі прихилився, хватав за дергу і тулився, мов от кота в коморі миш. Котл. Ен. ІІІ. 30.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дерга — Де́рга, дже́рга: — вовняна ковдра [21] — ліжник, вовняне покривало [25] — товсте, грубе рядно [I] — товсте покривало з вовни [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. дерга — де́рга іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. дерга — джерга, -и, ж., заст. 1》 Товста і груба тканина; рядно, покривало, килим. 2》 Верхній жіночий одяг у вигляді плахти темного кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дерга — СПІДНИ́ЦЯ (жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу), ГОРБА́ТКА діал.; ПЛА́ХТА, ПЛАХТИНА розм. (перев. з вовняної картатої тканини, не зашита збоку); ДЕ́РГА (ДЖЕ́РГА) заст. (плахта темного кольору); ЛІ́ТНИК етн. Словник синонімів української мови
  5. дерга — ДЕ́РГА, ДЖЕ́РГА, и, ж., заст. 1. Товста і груба тканина; рядно, покривало, килим. Він лежав дергою вкритий (Сл. Гр.); На Закарпатті.. Словник української мови в 11 томах