1. Словник української мови Грінченка

дерій

Дерій, -рія

м.

1) = дерун. Бога роди! І в Харькові в палаті добрі дерії. Харьк.

2) Напильникъ. Черном.

3) Тотъ, который деретъ овечью шерсть.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дерій — дері́й іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дерій — Здирник, дерун, драч, жмикрут, дряпіжник, дряпіка, дряпіжка, дерилюд, обр. п'явка, кровопивець. Словник синонімів Караванського
  3. дерій — -я, ч., розм. Те саме, що здирник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дерій — див. жорстокий; злодій; скупий; хабарник Словник синонімів Вусика
  5. дерій — ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., ДРАПІ́КА (ДРЯПІ́КА) розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДЕРІ́Й розм., ДЕРУ́Н розм. Словник синонімів української мови
  6. дерій — Дері́й, -рія́, -ріє́ві, -ріє́м; -рії́, -рії́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дерій — ДЕРІ́Й, я́, ч., розм. Те саме, що зди́рник. От хоч і оцей волосний писар — мало то він злупить за рік з усієї волості! З батька рідного візьме — такий дерій (Вас., І, 1959, 96). Словник української мови в 11 томах