1. Словник синонімів української мови

дерій

ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., ДРАПІ́КА (ДРЯПІ́КА) розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДЕРІ́Й розм., ДЕРУ́Н розм., ЗДИ́РЦЯ діал., ДЕРИ́ЛЮД рідко. На одному з них (полюсів) — невелика купка багатіїв і здирників, на другому — жахливі злидні, бідність (І. Цюпа); Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб окрутить заробітчан. Здирщик на всю округу! (К. Гордієнко); Сельський був знаний як наклепник, фіскал і драпіжник (П. Панч); (Кукса:) От, чортів дряпіжник! (Виймає з кишені гроші). Нате вам! (М. Кропивницький); З батька рідного візьме (писар) — такий дерій (С. Васильченко); — Не один Джафар-баша був такий здирця, — урвала дівчина (З. Тулуб); — Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (М. Стельмах). — Пор. експлуата́тор.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дерій — дері́й іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дерій — Здирник, дерун, драч, жмикрут, дряпіжник, дряпіка, дряпіжка, дерилюд, обр. п'явка, кровопивець. Словник синонімів Караванського
  3. дерій — -я, ч., розм. Те саме, що здирник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дерій — див. жорстокий; злодій; скупий; хабарник Словник синонімів Вусика
  5. дерій — Дері́й, -рія́, -ріє́ві, -ріє́м; -рії́, -рії́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дерій — ДЕРІ́Й, я́, ч., розм. Те саме, що зди́рник. От хоч і оцей волосний писар — мало то він злупить за рік з усієї волості! З батька рідного візьме — такий дерій (Вас., І, 1959, 96). Словник української мови в 11 томах
  7. дерій — Дерій, -рія м. 1) = дерун. Бога роди! І в Харькові в палаті добрі дерії. Харьк. 2) Напильникъ. Черном. 3) Тотъ, который деретъ овечью шерсть. Словник української мови Грінченка