дзвяк

Значення в інших словниках

1. дзвяк — дзвяк 1 іменник чоловічого роду дзвяк 2 вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. дзвяк — I -у, ч. Те саме, що дзвякання. II виг. 1》 Звуконаслідування, що означає звук від удару (по металевих або скляних предметах). 2》 Уживається як присудок за знач. дзвякати і дзвякнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзвяк — ДЗВЯК¹, у, ч. Те саме, що дзвя́кання. Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк, і дзвяк по селу, рух, стук — живий люд (Вовчок, І, 1955, 27). ДЗВЯК², виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від удару (по металевих або скляних предметах). Словник української мови в 11 томах