1. Орфографічний словник української мови

дзвяк

дзвяк 1

іменник чоловічого роду

дзвяк 2

вигук

незмінювана словникова одиниця

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвяк — I -у, ч. Те саме, що дзвякання. II виг. 1》 Звуконаслідування, що означає звук від удару (по металевих або скляних предметах). 2》 Уживається як присудок за знач. дзвякати і дзвякнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дзвяк — ДЗВЯК¹, у, ч. Те саме, що дзвя́кання. Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк, і дзвяк по селу, рух, стук — живий люд (Вовчок, І, 1955, 27). ДЗВЯК², виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від удару (по металевих або скляних предметах). Словник української мови в 11 томах
  3. дзвяк — Дзвяк, -ку I м. Металлическій звукъ. --------------- Дзвяк! II меж. для выраженіи металлическаго звука. Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк і дзвяк по селу. МВ. І. 44. Словник української мови Грінченка