дзвінник

Дзвінник, -ка

м. Колокольный мастеръ. Н. Вол. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвінник — -а, ч., зах. Майстер із виготовлення дзвонів. Великий тлумачний словник сучасної мови