дивинка

Дивина, -ни

ж.

1) Удивленіе, диковина. Бач, якої дивини наросло на отій вербі. Лохв. у.

2) раст. Царскій жезлъ, Verbascum Lychnitis. ЗЮЗО. І. 140. Да посадю я дивину, да зеленую єлину, червоную калину. Чуб. III. 321. Сім миль мосту, а на кінці мосту дивина, а на тій дивині цвіт на весь світ. Ном. стр. 290, № 14. ум. дивинка.