1. Словник української мови Грінченка

дивовижа

Дивовижа, -жі

ж.

1) Замѣчательное зрѣлище; замѣчательное или странное явленіе. Уман. у. Чого ти, зятю, на мій двір поглядаєш? На моїм дворі ніякої дивовижі не маєш. Рк. Макс.

2) Диковина. Чумаки усе слухали дивовижу московську да аж роти роззявляли. Рудч. Ск. ІІ. 172. на-в-дивовижу. На удивленіе. Що вже за хороше дівча було, всім на-в-дивовижу. Васильк. у. в дивовижу. Въ диковину, удивительно. В дивовижу була їм ця загадка. Грин. II. 274. не в дивовижу. Не въ диковину. Йому не в дивовижу дівчат цілувати, мов оріх лускать. Кв.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивовижа — дивови́жа іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дивовижа — див.ДИВО Словник синонімів Караванського
  3. дивовижа — -і, ж., розм. 1》 Незвичайне видовище; диво. 2》 Те саме, що здивування. Не в дивовижу — не дивно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дивовижа — Дивниця, дивина, див, дивка, диво, дивота, дивовисько, дивогляд, проява, чудасія, див. диковина, чудно Словник чужослів Павло Штепа
  5. дивовижа — див. диво; химера Словник синонімів Вусика
  6. дивовижа — ДИ́ВО (те, що викликає великий подив), ЧУ́ДО, ДИВИНА́ розм., ЧУДАСІ́Я розм., ДИВОВИ́ЖА розм., ДИКО́ВИНА розм., ДИВО́ВИСЬКО розм., ДИВО́ВИЩЕ розм., ЧУДНО́ТА розм., ДИВНИ́ЦЯ розм., ДИ́ВО ДИ́ВНЕ фольк., ПРЕЧУ́ДО розм., ДИВОГЛЯ́Д діал., ДИВОГЛЯ́ДІЯ діал. Словник синонімів української мови
  7. дивовижа — Дивови́жа, -жі, -жі, -жею; -ви́жі, -ви́ж Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. дивовижа — ДИВОВИ́ЖА, і, ж., розм. 1. Незвичайне видовище; диво. Зібрався коло шинку трохи не ярмарок, усім таке чудо, така дивовижа! (Мирний, III, 1954, 408); — Подумаєш, дивовижа… — байдуже відповідав Борис. —-Мертві петлі над своєю хатою (Коп. Словник української мови в 11 томах