диктура
Диктура, -ри
ж.
1) Диктовка. Прокаже в диктуру дещицю. Ном. Од видавця І.
2) Вата, положенная въ чернильницу, чтобы не разливались чернила. Чорнила просить. Навіть «диктурою» не відмовишся. Щоб не розливалось чорнило, дітвора напиха бавовни в каламар і вже робить пером, що видушить, наче б і вмочив. Отсе й єсть «диктура». Св. Л. 164.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me