1. Словник української мови Грінченка

диминиці

Диминиці, -ць

ж. мн. Родъ опухоли Диминець, вця, м. = димарь. Вх. Зн. 15. въ паху, подъ мышками. Камен. у. см. дімениця.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диминиці — -иць, мн., арх. Пухлина, набряк. Великий тлумачний словник сучасної мови