1. Словник української мови Грінченка

димувати

Димува́ти, -му́ю, -є́ш

гл. Дымиться. Принизь, о Господи, ти небо над землею. зійди, коснися гір, нехай горять, димують. К. Псал. 319. В руках його мушкет димує. Греб. 354.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димувати — димува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. димувати — -ую, -уєш, розм. Те саме, що димити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. димувати — ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) (виділяти, випускати дим), ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ (КУРИ́ТИ), КУРІ́ТИСЯ (КУРИ́ТИСЯ), ЧАДИ́ТИ (ЧАДІ́ТИ), ДИМУВА́ТИ розм., КАДИ́ТИ розм.; КОПТІ́ТИ (густо, з кіпоттю). На обрії димить пароплав (О. Словник синонімів української мови
  4. димувати — ДИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, розм. Те саме, що дими́ти. Важкі бризантні вибухи піднімали гейзери землі, димували розбиті склади (Довж., Зач. Десна, 1957, 139). Словник української мови в 11 томах