1. Словник української мови Грінченка

дихавичний

Дихавичний, -а, -е

1) Удушливый, страдающій одышкой. Дихавичний чоловік. НВолын.

2) Больной запаломъ (о лошади). Дихавична конячка. Н. Вол. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дихавичний — Дихави́ця, дихави́чний: — астма [21] — хворий на задуху, астматичний [V] Словник з творів Івана Франка
  2. дихавичний — дихави́чний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  3. дихавичний — -а, -е, зах. Хворий на дихавицю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дихавичний — АСТМАТИ́ЧНИЙ (характерний для астми; хворий на астму), ЯДУ́ШЛИВИЙ, УДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ розм., ДИХАВИ́ЧНИЙ зах. Він дихав шумним астматичним подихом (З. Тулуб); Ядушливий кашель; Дяк у них був старий і дихавичний (І. Франко). Словник синонімів української мови
  5. дихавичний — ДИХАВИ́ЧНИЙ, а, е, зах. Хворий на дихавицю. Дяк у них був старий і дихавичний (Фр., VIII, 1957, 19). Словник української мови в 11 томах