1. Словник української мови Грінченка

дихтіти

Дихті́ти, -чу́, -ти́ш

гл. Скоро и тяжело дышать (въ жаркое время). Дихтять вівці. Н. Вол. у. Дихтить чоловік. Н. Вол. у. Лес вивалив язик і зачав дихтіти. Вх. Лем. 410.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дихтіти — -чу, -тиш, недок., зах. Швидко і тяжко дихати через спеку. Великий тлумачний словник сучасної мови