довідатися

Довідуватися, -дуюся, -єшся

сов. в. довідатися, -даюся, -єшся, гл.

1) Узнавать, узнать, разузнавать, разузнать. Рудч. Ск. II. 12. Ой питається, довідується від батька. Лукаш. Піди ти до тієї хати та довідайся, хто там живе. Чуб. Тепер же я довідалась, яке мені горе. Довідавшись, що довгий час нездужає, рече. Єв. І. V. 6.

2)до чого. Навѣдываться, навѣдаться, приходить, придти, узнавать, узнать. Мир. ХРВ. 9. Тілько ік Спасу там, чи що, довідується до меду, аж йому пчоли наносили ще менше. ЗОЮР. II. 41.

3) Навѣдываться, навѣдаться, навѣщать, навѣстить. До сусід я не вчащаю і до мене одна Катря частіш довідується. МВ. А довідаюсь до Химки — чи жива вона? Рудч. Ск. І. 57.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довідатися — дові́датися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. довідатися — [доув’ідатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  3. довідатися — див. довідуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. довідатися — ВИВІ́ДУВАТИ (розпитуючи когось, оглядаючи щось, узнавати що-небудь таємне, приховане), РОЗВІ́ДУВАТИ, ВИСТЕ́ЖУВАТИ, ВИПИ́ТУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ДОВІ́ДУВАТИСЯ, ДІЗНАВА́ТИСЯ, ДОШУ́КУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИ рідше, ВИШПИГО́ВУВАТИ рідше, ДОСКІ́ПУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. довідатися — Дові́датися, -даюся, -даєшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. довідатися — ДОВІ́ДАТИСЯ див. дові́дуватися. Словник української мови в 11 томах