1. Словник української мови Грінченка

довіяти

Довіяти, -вію, -єш

гл.

1) О вѣтрѣ: достигнуть, долетѣть. Туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182.

2) Окончить вѣять. Коли б Біг поміг довіяти сьогодні ячмінь. Харьк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довіяти — дові́яти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. довіяти — див. довіювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. довіяти — ДОВІ́ЯТИ див. дові́ювати. Словник української мови в 11 томах