додати
Додавати, додаю, -єш
сов. в. додати, -дам, -даси, гл. Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить; придавать, придать. До цього кожуха він мені додає п'ять карбованців. Сей мені хміль не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Макс. (1849) 85. додавати ради. Совѣтоваться. Стали ради додавати, відкіль Варни доставати. Гол. І. 3. — решту. Доконать. Піп йому додав регату: аж у Сібір завдано. Лебедин. у. — рук. Употребить усиліе, приложить стараніе. Додай рук, то вимиєш до-діла. Полт. у. — словами. Донимать рѣчами. Нажене Немерівну, то й не б'є, та все її словечками додає: чи ти в мене служаночки не маєш? Чуб. V. 894.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- додати — дода́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- додати — див. додавати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- додати — Волю додати, як передати. Як не додам, то покривджений упімнеться, а як передам, то не зверие. Додав йому соли до оселедця. Не додав нічого. Оселедець і так солений. Приповідки або українсько-народня філософія
- додати — додава́ти / дода́ти ду́ху кому. Підтримувати настрій кому-небудь, надавати бадьорості. Радість в келихах шумує, Плин іскристий виграє, Канібалів лють гамує, Кволим духу додає (Переклад М. Лукаша). додава́ти / дода́ти жа́ру (па́лу) кому, чому. Фразеологічний словник української мови
- додати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- додати — Дода́ти, дода́м, -даси́, -да́сть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- додати — ДОДА́ТИ див. додава́ти. Словник української мови в 11 томах