1. Словник української мови Грінченка

додумувати

Додумувати, -мую, -єш

сов. в. додумати, -маю, -єш, гл.

1) Окончить думать. Ще й не додумала Христя своїх думок. Мир. Пов. І. 158б.

2) Придумывать, придумать. Пішов.... додумать, як би то скувать кайдани на римлян. Шевч. 642.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. додумувати — доду́мувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. додумувати — -ую, -уєш, недок., додумати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. і неперех.Закінчувати обдумування чого-небудь; ґрунтовно продумувати, обмірковувати щось. 2》 перех., зі спол. Те саме, що придумувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. додумувати — див. думати Словник синонімів Вусика
  4. додумувати — ДОДУ́МАТИСЯ до чого (розмірковуючи, зробити певні висновки), ЗМІРКУВА́ТИ що, ДОМІРКУВА́ТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ що, ПРИДУ́МАТИ що, ДОДУ́МАТИ що, ДІЙТИ́ чого, до чого, ДОБРА́ТИ (ДІБРА́ТИ) чого, розм., ПРИХИТРИ́ТИСЯ з інфін., розм. Словник синонімів української мови
  5. додумувати — ДОДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДУ́МАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. і неперех. Закінчувати обдумування чого-небудь; грунтовно продумувати, обмірковувати щось. Вова Порада завжди додумував до кінця, вникав до можливих глибин у все (Коп., Тв. Словник української мови в 11 томах