додумувати
ДОДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДУ́МАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. і неперех. Закінчувати обдумування чого-небудь; грунтовно продумувати, обмірковувати щось.
Вова Порада завжди додумував до кінця, вникав до можливих глибин у все (Коп., Тв., 1955, 365);
В задумі й надії, мов селянські пророки, сиділи освітлені багаттям діти землі і додумували свої думи (Стельмах, Хліб.., 1959, 519);
Ще й не додумала Христя своїх думок, як почула, що в сінях щось зашамотіло (Мирний, III, 1954, 53);
Йому, напевне, хотілося додумати вголос те, чого він не встиг додумати до кінця (Руд., Вітер.., 1958, 69).
2. перех., з спол. Те саме, що приду́мувати.
Пішов.. Додумать, як би то скувать Кайдани на римлян (Шевч., II, 1953, 335);
— А смак [винограду] треба додумати, ночей не спати, а додумувати (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 17).
Значення в інших словниках
- додумувати — доду́мувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- додумувати — -ую, -уєш, недок., додумати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. і неперех.Закінчувати обдумування чого-небудь; ґрунтовно продумувати, обмірковувати щось. 2》 перех., зі спол. Те саме, що придумувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- додумувати — див. думати Словник синонімів Вусика
- додумувати — ДОДУ́МАТИСЯ до чого (розмірковуючи, зробити певні висновки), ЗМІРКУВА́ТИ що, ДОМІРКУВА́ТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ що, ПРИДУ́МАТИ що, ДОДУ́МАТИ що, ДІЙТИ́ чого, до чого, ДОБРА́ТИ (ДІБРА́ТИ) чого, розм., ПРИХИТРИ́ТИСЯ з інфін., розм. Словник синонімів української мови
- додумувати — Додумувати, -мую, -єш сов. в. додумати, -маю, -єш, гл. 1) Окончить думать. Ще й не додумала Христя своїх думок. Мир. Пов. І. 158б. 2) Придумывать, придумать. Пішов.... додумать, як би то скувать кайдани на римлян. Шевч. 642. Словник української мови Грінченка