докінчати
Докінча́ти, -ча́ю, -єш
гл. = докінчити. Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! К. Досв. 137. А докінчав Бог дня сьомого діло своє, що зробив. Св. П. 1 кн. М. II. 2.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me