1. Словник української мови Грінченка

доношувати

Доношувати, -шую, -єш

сов. в. доносити, -ношу, -сиш, гл.

1) Донашивать, доносить, оканчивать, окончить ношеніе. Це ще материну юпку доношую. Черниг. у.

2) Донашивать, доносить, износить одежду. віночка доносити. Сохранить дѣвство. Либонь, козаченьку, віночка не доношу!... Треба, козаче, три серпанки купити: одним серпанком мале дитя сповити, другий серпанок бабусенці дати, а третій серпанок самій треба надіти. Лавр.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доношувати — доно́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. доношувати — -ую, -уєш, недок., доносити, -ошу, -осиш, док., перех. 1》 Закінчувати носити (у 1 знач.) що-небудь. 2》 Закінчувати носити старий одяг, взуття. 3》 Народжувати своєчасно після закінчення строку вагітності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доношувати — Доно́шувати, -но́шую, -шуєш; доноси́ти, -ношу́, -но́сиш; доноси́, -носі́м, -носі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. доношувати — ДОНО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОНОСИ́ТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. 1. Закінчувати носити (у 1 знач.) що-небудь. Доношувати картоплю з городу. 2. Закінчувати носити старий одяг, взуття. Словник української мови в 11 томах