доношувати
ДОНО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОНОСИ́ТИ, о́шу, о́сиш, док., перех.
1. Закінчувати носити (у 1 знач.) що-небудь.
Доношувати картоплю з городу.
2. Закінчувати носити старий одяг, взуття.
— Усім шиють нові керсетки та юпки, а мені одній дають недоноски доношувати.. (Мирний, І, 1954, 72);
Ці сорочки носив ще чоловік і старший син, а зараз доношують Микола й Степан (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 355).
3. Народжувати своєчасно після закінчення строку вагітності.
Сімейне життя її було невдале: вона не доносила першої дитини і породила її мертвою (Збірник про Кроп., 1955, 63).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доношувати — доно́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- доношувати — -ую, -уєш, недок., доносити, -ошу, -осиш, док., перех. 1》 Закінчувати носити (у 1 знач.) що-небудь. 2》 Закінчувати носити старий одяг, взуття. 3》 Народжувати своєчасно після закінчення строку вагітності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доношувати — Доно́шувати, -но́шую, -шуєш; доноси́ти, -ношу́, -но́сиш; доноси́, -носі́м, -носі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- доношувати — Доношувати, -шую, -єш сов. в. доносити, -ношу, -сиш, гл. 1) Донашивать, доносить, оканчивать, окончить ношеніе. Це ще материну юпку доношую. Черниг. у. 2) Донашивать, доносить, износить одежду. віночка доносити. Сохранить дѣвство. Словник української мови Грінченка