1. Словник української мови Грінченка

допитувати

Допитувати, -тую, -єш

сов. в. допитати, -таю, -єш, гл.

1) Допрашивать, допросить.

2) Разспрашивать, разспросить. Глухий не дочує, так допитая. Ном. №8565.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. допитувати — допи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. допитувати — Розпитувати, випитувати, жм. брати опит; (підсудного) робити допит кому, сов. знімати допит з кого. Словник синонімів Караванського
  3. допитувати — -ую, -уєш, недок., допитати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. і неперех. Настійливо розпитувати про що-небудь. 2》 перех. Робити допит. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. допитувати — ВИПИ́ТУВАТИ (наполегливо, настирливо звертатися до когось із запитаннями, намагаючись дізнатися про кого-, що-небудь), ДОПИ́ТУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИ, ВИТЯГА́ТИ розм., ВИТЯ́ГУВАТИ розм. (докладаючи зусиль, примушувати дати відповідь). — Док. Словник синонімів української мови
  5. допитувати — ДОПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. і неперех. Настійливо розпитувати про що-небудь. [Яким:] Як почали на весіллі допитувать: мовчить, мовчить, як води в рот набрала (Кроп., II, 1958, 358); — З ким же ти прийшов?... Словник української мови в 11 томах