1. Словник української мови Грінченка

доповідати

Доповідати, -даю, -єш

сов. в. доповісти, -вім, -віси, гл.

1) Оканчивать, окончить разсказывать.

2) Сообщать, сообщить, докладывать, доложить. Скоро ввиділи, пану доповіли. АД. І. 36. Наймичка доповіла їй, що се все Тупотун так веселить беседу. Г. Барв. 311.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доповідати — доповіда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. доповідати — -аю, -аєш, недок., доповісти, -вім, -віси, док. 1》 Офіційно робити усне або письмове повідомлення про що-небудь; виступати з доповіддю. || Робити донесення або повідомлення кому-небудь про щось. 2》 Повідомляти, сповіщати про прихід відвідувача, гостя і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доповідати — доповіда́ти підказувати; радити (ст): Ми сиділи і грали в крепці. Стах доповідав до гри і, якби не те, що мав вуса і курив цигарку, цілком добре міг би грати разом з нами (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. доповідати — див. повідомляти Словник синонімів Вусика
  5. доповідати — ДОПОВІДА́ТИ (робити офіційне усне або письмове повідомлення про щось); ВИСТУПА́ТИ (перев. усно, перед публікою); РЕФЕРУВА́ТИ (робити короткий виклад чогось). — Док.: допові́сти́, ви́ступити, зреферува́ти. Словник синонімів української мови
  6. доповідати — Доповіда́ти, -да́ю, -да́єш, -да́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. доповідати — ДОПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОПОВІ́СТИ́, ві́м, віси́; наказ, сп. не утворюється; док. 1. Офіційно робити усне або письмове повідомлення про що-небудь; виступати з доповіддю. Словник української мови в 11 томах