доповідати
доповіда́ти підказувати; радити (ст): Ми сиділи і грали в крепці. Стах доповідав до гри і, якби не те, що мав вуса і курив цигарку, цілком добре міг би грати разом з нами (Нижанківський)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доповідати — доповіда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- доповідати — -аю, -аєш, недок., доповісти, -вім, -віси, док. 1》 Офіційно робити усне або письмове повідомлення про що-небудь; виступати з доповіддю. || Робити донесення або повідомлення кому-небудь про щось. 2》 Повідомляти, сповіщати про прихід відвідувача, гостя і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доповідати — див. повідомляти Словник синонімів Вусика
- доповідати — ДОПОВІДА́ТИ (робити офіційне усне або письмове повідомлення про щось); ВИСТУПА́ТИ (перев. усно, перед публікою); РЕФЕРУВА́ТИ (робити короткий виклад чогось). — Док.: допові́сти́, ви́ступити, зреферува́ти. Словник синонімів української мови
- доповідати — Доповіда́ти, -да́ю, -да́єш, -да́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- доповідати — ДОПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОПОВІ́СТИ́, ві́м, віси́; наказ, сп. не утворюється; док. 1. Офіційно робити усне або письмове повідомлення про що-небудь; виступати з доповіддю. Словник української мови в 11 томах
- доповідати — Доповідати, -даю, -єш сов. в. доповісти, -вім, -віси, гл. 1) Оканчивать, окончить разсказывать. 2) Сообщать, сообщить, докладывать, доложить. Скоро ввиділи, пану доповіли. АД. І. 36. Наймичка доповіла їй, що се все Тупотун так веселить беседу. Г. Барв. 311. Словник української мови Грінченка