1. Словник української мови Грінченка

доробляти

Доробля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. доробити, -блю, -биш, гл.

1) Додѣлывать, додѣлать. Ішов робить, доробляти, щоби дали вечеряти. Чуб. V. 1014.

2) Дорабатывать, доработать, доканчивать, докончить. Не ївши і дня, доробив. Мнж. 127.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доробляти — доробля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. доробляти — -яю, -яєш і дороблювати, -юю, -юєш, недок., доробити, -роблю, -робиш; мн. дороблять; док. 1》 перех.Закінчувати робити що-небудь, доводити яку-небудь роботу до кінця. 2》 перех. і неперех., рідко. Працювати певний час або до певного часу. 3》 перех. Приладновувати що-небудь додатково. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доробляти — I добивати, добілювати, добіляти, доважувати, доварювати, довивати (вінок), довершувати , довівати, довіювати, довозити, доволочувати, дов'язувати, догоювати, догрібати, догрівати, догромаджувати, додоювати, дожинати, дозбирувати, дозолочувати... Словник синонімів Вусика
  4. доробляти — ДОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ДОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. доро́блять; док. 1. перех. Закінчувати робити що-небудь, доводити яку-небудь роботу до кінця. Валя, засукавши рукава.., доробляє модель авіапланера (Мик. Словник української мови в 11 томах