доробляти

I

добивати, добілювати, добіляти, доважувати, доварювати, довивати (вінок), довершувати , довівати, довіювати, довозити, доволочувати, дов'язувати, догоювати, догрібати, догрівати, догромаджувати, додоювати, дожинати, дозбирувати, дозолочувати, доквашувати, докінчати, докінчувати, докладати (воза), доковувати, доколювати (дрова), докошувати, докраювати, докривати (дах), докроювати, долагоджувати, долатувати, доліплювати, доловлювати, долущувати (горох), домазувати, домальовувати, домелювати, домивати, доминати, домітати, домолочувати, домочувати, домощувати, домуровувати, доорювати, допатрувати, допилювати, дописувати, допікати (хліб), доплітати, допорювати, допрядати, доривати (ягоди), дорізувати, дорублювати, дорубувати, досинювати, досівати, доскороджувати, доскрібати, досмажувати, досмалювати, досмикувати (коноплі), досмолювати (човен), досновувати, достригати, достругувати, досукувати, дотирати, дотісувати, доціджувати, дочісувати, дошаровувати, дошивати, дошкварювати, дошкрібати, дошпаровувати

Фразеологічні синоніми: доводити до божого вигляду; доводити до кінця; доводити до краю; доводити до ладу; доводити до пуття

II

див. закінчувати

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доробляти — доробля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. доробляти — -яю, -яєш і дороблювати, -юю, -юєш, недок., доробити, -роблю, -робиш; мн. дороблять; док. 1》 перех.Закінчувати робити що-небудь, доводити яку-небудь роботу до кінця. 2》 перех. і неперех., рідко. Працювати певний час або до певного часу. 3》 перех. Приладновувати що-небудь додатково. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доробляти — ДОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ДОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. доро́блять; док. 1. перех. Закінчувати робити що-небудь, доводити яку-небудь роботу до кінця. Валя, засукавши рукава.., доробляє модель авіапланера (Мик. Словник української мови в 11 томах
  4. доробляти — Доробля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. доробити, -блю, -биш, гл. 1) Додѣлывать, додѣлать. Ішов робить, доробляти, щоби дали вечеряти. Чуб. V. 1014. 2) Дорабатывать, доработать, доканчивать, докончить. Не ївши і дня, доробив. Мнж. 127. Словник української мови Грінченка