1. Словник української мови Грінченка

досвідчитися

Досвідчатися, -чаюся, -єшся

сов. в. досвідчитися, -чуся, -чишся, гл. Ссылаться на чье либо свидетельство до какого либо времени. Досвідчився циган жінкою й дітьми, поки забрали всіх у тюрму. Васильк. у.

2) Убѣждаться, убѣдиться по опыту; узнать. Перемагала свій жаль як тільки мога, щоб люде не досвідчились. Г. Барв. 168.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. досвідчитися — досві́дчитися дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. досвідчитися — -чуся, -чишся, док., діал. Переконатися; дізнатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. досвідчитися — ДОСВІ́ДЧИТИСЯ див. досві́дчуватися. Словник української мови у 20 томах
  4. досвідчитися — ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) (з'ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось, щось), ДОВІ́ДУВАТИСЯ, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВА́ТИ), ЗВІ́ДУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИ розм., ПРОЗНАВА́ТИ розм., РОЗЗНАВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. досвідчитися — ДОСВІ́ДЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., діал. Переконатися; дізнатися. Перебираючись з місця на місце, він набрів аж на Басарабію і досвідчився, що в забродських ватагах багато вербівських втікачів (Н.-Лев., II, 1956, 251). Словник української мови в 11 томах