1. Словник української мови Грінченка

доспілий

Доспілий, -а, -е

Спѣлый, созрѣвшій. Доспіле яблуко. Левиц. Пов. 290.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доспілий — доспі́лий 1 дієприкметник від: доспіти доспі́лий 2 прикметник дозрілий; який досягнув повного розвитку Орфографічний словник української мови
  2. доспілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до доспіти. 2》 у знач. прикм. Який доспів; стиглий, дозрілий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доспілий — СТИ́ГЛИЙ (про плоди рослин — який досяг зрілості), СПІ́ЛИЙ, ДОЗРІ́ЛИЙ, ДОСПІ́ЛИЙ, ПОСПІ́ЛИЙ, ДОСТИ́ГЛИЙ, ВИ́СТИГЛИЙ рідше. Любо глянути на стиглу, прозору ягоду, що ледве стримує солодкий сік у тонкій шкурці (М. Словник синонімів української мови
  4. доспілий — ДОСПІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч до доспі́ти. Насіння, доспіле на пні, важке, жирне, мов волоський горіх (Вільде, Сестри.., 1958, 335). 2. прикм. Який доспів; стиглий, дозрілий. Втягала [Гінда] в ніс приємний запах доспілих яблук (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах