доспілий
ДОСПІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч до доспі́ти.
Насіння, доспіле на пні, важке, жирне, мов волоський горіх (Вільде, Сестри.., 1958, 335).
2. прикм. Який доспів; стиглий, дозрілий.
Втягала [Гінда] в ніс приємний запах доспілих яблук (Кобр., Вибр., 1954, 71);
По городі, заплутуючись в огудинні, шукав собі на ніч місця вітерець, і тихо-тихо шерехтіли доспілі маківки (Стельмах, Хліб.., 1959, 620).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доспілий — доспі́лий 1 дієприкметник від: доспіти доспі́лий 2 прикметник дозрілий; який досягнув повного розвитку Орфографічний словник української мови
- доспілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до доспіти. 2》 у знач. прикм. Який доспів; стиглий, дозрілий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доспілий — СТИ́ГЛИЙ (про плоди рослин — який досяг зрілості), СПІ́ЛИЙ, ДОЗРІ́ЛИЙ, ДОСПІ́ЛИЙ, ПОСПІ́ЛИЙ, ДОСТИ́ГЛИЙ, ВИ́СТИГЛИЙ рідше. Любо глянути на стиглу, прозору ягоду, що ледве стримує солодкий сік у тонкій шкурці (М. Словник синонімів української мови
- доспілий — Доспілий, -а, -е Спѣлый, созрѣвшій. Доспіле яблуко. Левиц. Пов. 290. Словник української мови Грінченка