1. Словник української мови Грінченка

дотнути

Дотина́ти, -на́ю, -єш

сов. в. дотнути и дотяти, -тну, -неш, гл.

1) Дорѣзывать, дорубливать.

2) Досаждать, допекать, пилить. Він мені дотинає за матір. Н. Вол. у. Хоць ти не скажеш, то скаже твоя мати да буде мені що-ранку дотинати: «вставай, невістко, бодай ти здорова не встала. Чуб. І. 696. Він почав дотинати моєму чоловікові, що мене треба в острог за те, що я колись дотинала його жінці чамайданом. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.). Словом дотина. К. Бай. 49.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дотнути — дотну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дотнути — див. дотинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дотнути — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
  4. дотнути — ДОТНУ́ТИ див. дотина́ти. Словник української мови в 11 томах