1. Словник української мови Грінченка

дробити

Дробити, -блю, -биш

гл. Рѣзать на мелкіе куски. А мій милий тісто дробить, а я рада, що й то робить. Грин. ІІІ. 314.

2) = дріботіти 2. Шух. І. 80.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дробити — дроби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дробити — (на шматки) дрібнити <�розбивати, ламати, кришити тощо>; (ціле) поділяти, розчленовувати. Словник синонімів Караванського
  3. дробити — дроблю, дробиш; мн. дроблять; недок. 1》 перех. Розбивати, ламати, кришити що-небудь на невеликі частини. 2》 перех., перен. Поділяти на окремі частини, роз'єднувати що-небудь. 3》 неперех., рідко. Падати дрібними краплями (про дощ). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дробити — Дрібнити, видрібнювати, видрібнити, повидрібнювати, здрібнювати, здрібнити, поздрібнювати, надрібнювати, надрібнити, понадрібнювати, подрібнювати, подрібнити Словник чужослів Павло Штепа
  5. дробити — див. різати; розбивати; трощити Словник синонімів Вусика
  6. дробити — ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. дробити — ДРОБИ́ТИ, дроблю́, дро́биш; мн. дро́блять; недок. 1. перех. Розбивати, ламати, кришити що-небудь на невеликі частини. Кріт.. дробить землю зубами (Коп., Як вони.., 1961, 32); Мінеральні підкормки [крейду, сіль] дроблять так само, як і макуху (Механ. Словник української мови в 11 томах