1. Словник української мови в 11 томах

дробити

ДРОБИ́ТИ, дроблю́, дро́биш; мн. дро́блять; недок.

1. перех. Розбивати, ламати, кришити що-небудь на невеликі частини.

Кріт.. дробить землю зубами (Коп., Як вони.., 1961, 32);

Мінеральні підкормки [крейду, сіль] дроблять так само, як і макуху (Механ. і електриф.., 1953, 475);

*Образно. Здавалось, що голоси матросів на катері дроблять її [тишу], як крихкий кришталь (Донч., VI, 1957, 505).

2. перех., перен. Поділяти на окремі частини, роз’єднувати що-небудь.

Чернишевський підкреслював, що українська літературна мова вже вироблена і що створювати якісь «ламані мови» — це значить дробити, підривати загальнонародну українську літературну мову (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 268).

3. неперех., рідко. Падати дрібними краплями (про дощ).

— Може б ми взагалі рушили звідси, — сказав Нестор, — дощ лиш дробить (Коб., III, 1956, 253).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дробити — дроби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дробити — (на шматки) дрібнити <�розбивати, ламати, кришити тощо>; (ціле) поділяти, розчленовувати. Словник синонімів Караванського
  3. дробити — дроблю, дробиш; мн. дроблять; недок. 1》 перех. Розбивати, ламати, кришити що-небудь на невеликі частини. 2》 перех., перен. Поділяти на окремі частини, роз'єднувати що-небудь. 3》 неперех., рідко. Падати дрібними краплями (про дощ). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дробити — Дрібнити, видрібнювати, видрібнити, повидрібнювати, здрібнювати, здрібнити, поздрібнювати, надрібнювати, надрібнити, понадрібнювати, подрібнювати, подрібнити Словник чужослів Павло Штепа
  5. дробити — див. різати; розбивати; трощити Словник синонімів Вусика
  6. дробити — ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. дробити — Дробити, -блю, -биш гл. Рѣзать на мелкіе куски. А мій милий тісто дробить, а я рада, що й то робить. Грин. ІІІ. 314. 2) = дріботіти 2. Шух. І. 80. Словник української мови Грінченка