1. Словник української мови Грінченка

дряпіжник

Дряпіжник, -ка

м.

1) Хищникъ, грабитель. Стор. МПр. 29.

2) Взяточникъ, обдирало. Мир. ХРВ. 85.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дряпіжник — дряпі́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дряпіжник — див. драпіжник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дряпіжник — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  4. дряпіжник — ГРАБІ́ЖНИК (той, хто займається грабежем; також лайливо), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., РАБІВНИ́К діал., ТАТЬ заст. Не грабіжників з великого шляху, а дозорців панських стереглися проїжджі (І. Ле); Якийсь не то циган, не то волошин привів коні. Словник синонімів української мови
  5. дряпіжник — Дряпі́жник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дряпіжник — ДРЯПІ́ЖНИК див. драпі́жник. Словник української мови в 11 томах