дужченько
Дужче
нар.
1) Сравн. ст. отъ дуже. Сонце тепер дужче гріє на землю, ніж зімою. Ком. II. 45. Хто вище злізе, — дужче пада. посл.
2) Громче. Кажіть дужче — не чую. Полт. На музику знай покрикує, щоб дужче грала. Кв. ІІ. 233. ум. дужченько. Немного сильнѣе.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me