1. Словник української мови Грінченка

думно

Думно

нар.

1) Задумчиво. Шкода здоганяти, шукати, гукати! Пішла луна по гаєві сумно. Ніхто не озвався, а ні засміявся, зоставсь козак сам собі думно К. Досв. 67.

2) Гордо.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. думно — Присл. до думний (див. думний 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови