1. Словник української мови Грінченка

дунай

Дунай, -наю

м.

1) Разливъ воды, вообще большое скопленіе воды. Ой за горами вода дунаями, ой там козаченько коня напуває. Чуб. V. 760. По-над дунаями вода стоянами, ой там козаченько коня напуває. Чуб. V. 329.

2) Рѣка Дунай. О. 1в62. V. 103. ум. дунаєнько, дунаєчко. Течуть річеньки, течуть бистренькі із тихого Дунаєньку. Грин. ІІІ. 526. Текла вода з Душечка, а другая з моря. Грин. ІІІ. 558.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Дунай — Дуна́й іменник чоловічого роду річка в Центральній Європі Орфографічний словник української мови
  2. Дунай — Ду́най Дунай ◊ до ду́найу = до ду́блян (лайка): “До дунаю таке маскування!” – бурмотить Роман, наводячи дуло кулемета на білу цятку (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. дунай — Розлив води, взагалі велике скупчення води Словник застарілих та маловживаних слів
  4. Дунай — Друга за довжиною після Волги р. в Європі; 2850 км, басейн 817 тис. км2; витоки в г. Шварцвальду; впадає в Чорне м., утворюючи дельту (гол. рукав Кілія); понад 300 приток, гол. Універсальний словник-енциклопедія
  5. Дунай — Дуна́й, -на́ю, -на́єві, -на́єм, в -на́ї, -на́ю! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)