1. Словник української мови Грінченка

дурнувати

Дурнувати, -ную, -єш

гл.

1) Дурачиться, шалить. Люде до божого дому йдуть, а ми дурнуємо та пустуємо. Харьк.

2) Быть безъ употребленія. Яке любе місце, та й дурнує: віддали б кому на ґрунт. Камен. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурнувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 Пустувати. 2》 Бути без ужитку. Великий тлумачний словник сучасної мови