1. Словник української мови Грінченка

дутель

Дутель, -ля

м. Пустой орѣхъ. Дутеля взяв. Черк. у. дутеля ззісти. Умереть. Паллант Евандрович наскоком як раз Гібсона і насів, шпигнув в висок над правим оком, Гібсон і дутеля із'їв. Котл. Ен. VI. 27.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дутель — -я, ч.: Дутеля з'їсти — умерти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дутель — ДУ́ТЕЛЬ, я, ч.: ◊ Ду́теля з’ї́сти (із’ї́сти) — умерти. Паллант Евандрович наскоком Якраз Гібсона і насів, Шмигнув в висок над правим оком. Гібсон і дутеля із’їв (Котл., І, 1952, 256); [Микита:] Я вчадів; а з чаду я можу так зробить, що Семен і дутеля з’їсть (Кроп., І, 1958, 76). Словник української мови в 11 томах