1. Словник української мови Грінченка

душогубка

Душогубка, -ки

ж.

1) Душегубка, убійца. Ой помалу, малу, душогубко, грай, да не врази ж мого серденька вкрай: ти ж мене, сестро, з світу згубила, ніж у серденько да й устромила. ЗОЮР. II. 22.

2) Маленькая лодка, преимущественно выдолбленная изъ одного дерева. Вас. 152. Сим. 152.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. душогубка — душогу́бка 1 іменник жіночого роду, істота людина душогу́бка 2 іменник жіночого роду приміщення Орфографічний словник української мови
  2. душогубка — -и, ж., розм. 1》 Жін. до душогуб. 2》 Невеликий, перев. видовбаний з дерев'яної колоди, хиткий човен. 3》 Спеціально обладнана автомашина, що використовувалася німецько-фашистськими загарбниками для отруювання людей газами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. душогубка — див. мотоцикл Словник синонімів Вусика
  4. душогубка — ЧО́ВЕН (невелике судно), ГАЛЯ́РА діал., ЧОРТОПХА́ЙКА жарт.; БАЙДА́РА (велике судно — в Західній Азії й на Далекому Сході); БАЙДА́РКА (спортивне судно); БАЙДА́К заст. (великий); ДУБ іст., діал. Словник синонімів української мови
  5. душогубка — Душогу́бка, -бки, -бці; -гу́бки, -гу́бок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. душогубка — ДУШОГУ́БКА, и, ж., розм. 1. Жін. до душогу́б. 2. Невеликий, перев. видовбаний з дерев’яної колоди, хиткий човен. На маленькій, хисткій душогубці плив рибалка (Десняк, І, 1955, 73); По ріках і морях слов’яни робили походи в човнах-душогубках... Словник української мови в 11 томах