дівер

Дівер, -ра и діверь, -ря

м. Деверь, мужнинъ братъ. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7507. ум. діверко. Ой як мені діверка братіком назвать. Мет. 159.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дівер — ді́вер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дівер — -а, ч. Брат чоловіка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дівер — Шуряк, див. шурин, швагер Словник чужослів Павло Штепа
  4. дівер — згада́ла ба́ба ді́вера. Уживається для підкреслення того, коли згадуєься щось давно минуле, чого вже ні змінити, ні виправити не можна. З темряви строго обізвався Євмен Дибенко: — Війна — війною, а два стоги переліжного сіна ні за що ні про що згноїли. Фразеологічний словник української мови
  5. дівер — ДІ́ВЕР (брат чоловіка), ШВА́ГЕР діал. Дівер був у вдови -- брат покійного чоловіка, багатий (С. Васильченко); Будуть в неї в хаті лихі шваґри, Зла свекруха та ще гірший свекор (Л. Первомайський). Словник синонімів української мови
  6. дівер — Ді́вер, ді́вера; ді́вери, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дівер — ДІ́ВЕР, а, ч. Брат чоловіка. Дівер був у вдови — брат покійного чоловіка, багатий (Вас., II, 1959, 282); — Згадала баба дівера, що хороший був! — засміялась Онися (Десняк, Десну.., 1949, 250). Словник української мови в 11 томах