1. Словник української мови Грінченка

дівоцтво

Дівоцтво, -ва

с.

1) Дѣвичество; дѣвство. Левиц. Пов. 45. І дівоцтво своє, і худобу хочеш занапастити за таким харцизякою. Кв. II. 210. Кохалась я з одним козаком і заприсягалась нікому більш, як йому одному віддати моє дівоцтво. Стор. І. 34.

2) = дівота.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дівоцтво — діво́цтво іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дівоцтво — (період) дівочі літа, дівування, дівуваннячко; (стан) незайманість, невинність, ур. непорочність, п. вінець. Словник синонімів Караванського
  3. дівоцтво — -а, с., розм. 1》 Те саме, що дівування. || Те саме, що невинність 3). 2》 Збірн. до дівка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дівоцтво — НЕВИ́ННІСТЬ (стан людини, що не жила статевим життям), ЦНО́ТА, ЦНОТЛИ́ВІСТЬ, НЕЗА́ЙМАНІСТЬ, ЧЕСТЬ, ЧЕСНО́ТА, ДІВО́ЦТВО розм., НЕПОРО́ЧНІСТЬ заст., поет. Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (О. Словник синонімів української мови
  5. дівоцтво — Діво́цтво, -тва, -тву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дівоцтво — ДІВО́ЦТВО, а, с., розм. 1. Те саме, що дівува́ння. — Рушнички ви мої, шовком переткані!..Тільки мені й радості, що гляну на вас та згадаю своє дівоцтво (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах