дільце
Діло, -ла
с.
1) Дѣло, работа. Діла не робиш і од діла не 'дходиш. Ном. А в черницях добре жити, діла не робити. Лавр. 46. діла не скільки! Немного дѣла.
2) Поступокъ. Добре діло вчинила на мені. Єв. Мр. XIV. 6. Терпів єси рани за діла чоловіка. Чуб. ІІІ. 16.
3) = справа.
4) Надобность, нужда. Є дільце, дядечку, до вас. Гліб. 77. до діла, у діло. Какъ слѣдуетъ; кстати; къ дѣлу. ХС. IV. 18. Хиба він постелеть як до діла? Де упав, там і заснув. Мнж. 8. Жупанина по коліна, пошита до діла. Мет. Так до діла, як свиня штани наділа. Ном. Отся річ до-діла. Кв. Я твоїй ненці не вгожу:.... Помажу колін — не біло, помию ложки — не в діло. ХС. III. 37. ум. ділечко, дільце. Чом не хочет, паняночко, ділечка робити? н. п. Хто в мене по сінечках ходив? Хто в мене ділечко поробив. Мет. 232.
Значення в інших словниках
- дільце — ді́льце́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- дільце — дільця, с. Зменш.-пестл. до діло 1), 3); невелике діло. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дільце — обкрути́ти (обла́годити, оброби́ти і т. ін.) ді́льце́ (рідше ді́ло, спра́ву). Вигідно здійснити, уладнати що-небудь; спритно, вміло досягти успіху в чомусь. Вийшовши з хати Онисі, Корній Корито, занепокоєний, зупинився на вулиці. Фразеологічний словник української мови
- дільце — ПРА́ЦЯ (діяльність людини, спрямована на створення матеріальних або духовних цінностей), РОБО́ТА, РОБОТИ́ЗНА розм., ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм.; ТРУД (перев. Словник синонімів української мови
- дільце — Ді́льце, -ця, -цю, -цем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дільце — ДІ́ЛЬЦЕ́, ді́льця́, с. Зменш.-пестл. до ді́ло 1, 3; невелике діло. — Це Соня розписку написала мені.., так оце доручаю їй одно дільце в економії (Вас., І, 1959, 256); — А що тобі? — пита Панас. — Є дільце, дядечку, до вас (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах